Підбірка віршів для дітей, які легко вивчити
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, –
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, –
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.
Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, –
А то мене із постелі
Піднесла матуся.
осьме березня настало –
Славне свято всіх жінок,
І сьогодні ми позвали
Наших мам у дитсадок.
Кожній мамі подарунки
Готували малюки,
Малювали їм малюнки
Вишивали килимки.
Ще й прикрашений квітками
Написали їм плакат:
«Хай живуть хороші мами
Всіх дівчаток і хлоп ят!»
На світі —
все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді,
як сонце світить.
Бува,
що втратять колір
всі квіти у саду…
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе
забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг —
то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так —
ніщо!..
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
У нашого хлоп’ятонька
Блакитні оченятонька,
Волоссячко м’якесеньке,
А личенько білесеньке.
І зайчики, і пташечки,
Й малесенькі комашечки
Хотіли б з ним погратися,
Та страшно їм озватися.
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Скоро я піду до школи,
От зберуть врожай із поля,
Повезуть на трудодні.
Значить в школу час мені.
А сестричці ще не час,
Бо вона маленька в нас.
Не запишуть в перший клас.
От і журиться сестричка,
Що вона ще невеличка.
Я кажу їй:
– Не журись,
Сам маленьким був колись!
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним.
Хто це пісеньку таку
Нам співа: «Ку-ку-рі-ку?»
Це наш Петя-Петушок,
Це він будить так діток,
Щоб вставали,
Не проспали,
Не спізнились в дитсадок.
У дубовому лісочку
За пеньками, у траві,
Затаїлися грибочки,
Вихованці лісові.
Замасковані старанно –
Вкриті листячком шапки,
Постарились дідугани –
Два старесенькі дубки:
Натрусили щедро листя,
Повкривали малюків.
А вони рости взялися,…
Там, де сосни і дуби,
Заховалися гриби.
Притулились до травички
Помаранчеві лисички,
Жовто-бурі маслюки,
Хазяї боровики.
Вмились дощиком свіженьким
Підберезники й опеньки,
Зеленушки, печериці,
Сироїжки круглолиці…
Та чому це в лісі мухи…
Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!
Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та поспав…
Суперечок не терплю!
Що поробиш?
Ліг — та сплю…
Верба красна розцвітає,
Про Великдень сповіщає
І Спасителю під ноги
Стеле гілочки розлогі.
Світла Вербниця настала,
Радість нам подарувала.
Край доріг і біля річки
Вкрились котиком вербички.
Галузочки посвятили,
Діток розуму навчили,
Щоб здоровими зростали,
Україну шанували!
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки!
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато!